Як ви вирішуєте що для вас, а що ні?

Як ви вирішуєте що для вас, а що ні?

На що ви погоджуєтесь?

Нещодавно я проводила опитування на своїй особистій сторінці у фб на тему #ценедлямене, де просила читачів поділитись тими речами, моментами, коли вони кажуть “це не для мене”.

Коли кажуть “це не для мене”

На моє приємне здивування більшість відповіли, що застосовують таке, коли йде мова про екстремальні види спорту чи щось небезпечне, або ж використовують цю фразу у випадках толерантної відмови 😉 – “відмазка” народною). Бути ввічливим можна по-різному.

Це приклад речей, від яких ми відмовляємось із-за стразу чи то недоцільності на нашу думку. Це вважається нормальним станом для більшості. Хоча дуже рекомендую таки колись його переступити 😉 Для таких речей, які вас захоплюють у інших, але себе ви в них не бачите. До прикладу, якщо вам дуже подобається дайвінг або споглядання риб у незвіданих глибинах, але шалений страх до тих глибин водночас і до аквалангу теж.

Коли не треба цього казати

Це був вступ. Тепер до діла. Є набагато цікавіша категорія людей і випадку #ценедлямене. Власне це мене і штовхнуло до написання цієї статті з попереднім опитуванням.

Запропонувала я своїй клієнтці піти на тренінг, де пропрацьовують зайву тривожність. У відповідь почула:

“Це не для мене.”

Знаєте, люди часом асоціюють або ж не асоціюють себе з кимось чи чимось і тоді ми чуємо:

  • так, у тебе вийшло, а у мене не ті умови
  • ти інтелігентна, тебе запросять, а мене ні
  • мені ця сукня не пасує
  • я вже для цього надто стара, не піду туди
  • це не мій формат, буду сидіти вдома
  • ой, та ні у мене дуже глибокі зморшки, мені це нічого не дасть, краще нічого не робитиму

А якщо добре подумати? Виходить, що:

  • так умови не однакові, різняться, тому може вийти ще краще. Завжди вартує спробувати, це краще щось зафейлити, аніж взагалі не спробувати. Знаєте, це як чоловік з Біблії, у якого був один талант (монета) і він його заховав, щоб віддати господарю, коли той повернеться. Всі ми знаємо чим воно закінчилось.
  • Байдужість – гірша за злість і ненависть. Однозначно. Бо у байдужих людей немає нічого, нічого, що їх радує чи засмучує.

Що ж робити?

Змиритись? Ви або шукаєте інше рішення, або забиваєте на проблему. Бо казати, що щось негаразд, що щось не подобається, що ви чимось незадоволені і продовжувати робите те, що і робите, або продовжувати терпіти те, що маєте – це зовсім не ок.

Наприклад, ті ж самі зморшки, ви або шукаєте шляхи як їх позбутись, або ж забиваєте на них зовсім і любите себе такою, якою є. Насправді, все у нас в голові! Варто змінити хід думок і все зміниться.

Спробуйте, а вже потім кажіть, що то не для вас!

я теж думала, що гори – не для мене 😉

Пропоную одну техніку – Скажіть світу ТАК. Вона полягає в тому, що ви протягом якось періоду часу, візьмемо день, відповідаєте ТАК на всі пропозиції, які нешкідливі для вас і вашого оточення. Погоджуватись когось грабувати не варто 🙂 Ви приймаєте пропозиції на зразок, піти випити кави у нове місце, піти в гори, поїхати в обсерваторію, заснути без одягу))) тощо. Спробуйте – ви здивуєтесь. Я використовую цю техніку у себе на марафонах – цікавезні результати та інсайти.

Суперечливі питання

Часом ми кажемо “це не для мене” у випадку, коли потрібно вийти із зони комфорту. Тут є дуже індивідуальні моменти.

ПРИКЛАД. Якщо ви боїтесь виступати, але воно вам необхідне. Приблизний алгоритм:

  • що воно мені дасть, якщо я таки виступлю? які нові горизонти відкриє і чи готова я і на що готова заради цього?
  • чи справді так воно необхідне? якщо ні – то можна оминати
  • чому я цього боюсь? Чи є щось таке, що дозволить зменшити мені мій страх? – зробити аналіз і прийняти рішення, що робити далі. Наприклад, піти на курси ораторського мистецтва.

Потрібно завжди щось пробувати, щось прокачувати, помаленьку виходити із тої зони комфорту, яка не дає вам зайти у зону щастя чи успіху.

Загалом експерти рекомендують щодня робити якусь мінімальну річ, яка вас лякає. Це розвиває, робить впевненішими і сильнішими.

Але для балансу і для стійкості має бути час від часу СТОП, для того, щоб новий стан став новою зоною комфорту, так зване – її розширення.

Перш, ніж сказати, це не для мене, переконайтесь у правильності твердження 😉